Приватний сектор наразі розвивається в дуже різних напрямах, а проблеми, пов’язані з браком місць у державних садочках та їх інфраструктурою, а також з все більш зростаючою потребою якісної освіти та дозвілля дітей, народжують нові типи соціально-відповідальних бізнесів. Перш за все, це приватні та домашні дитячі садочки, клуби, школи раннього розвитку тощо. Про перепони, можливості та перспективи такого бізнесу розповідає Оксана Пшегорницька, власниця «Дитячого клубу «Совенята».
Засновник: Оксана Пшегорницька (1983 р.н.)
Освiта: КНЕУ, факультет міжнародної економіки і менеджменту; Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації, психолог; Київський інститут гештальту і психодрами, гештальт-терапевт; Київський гештальт університет, навчальна програма з підготовки дитячих психологів
Сфера дiяльностi: дитячий клуб
Дата старту: 15 вересня 2012 р.
Сайт: http://sovenyata.com
Що спонукало Вас відкрити «Совенята»? Які були передумови створення.
Відкриття «Совенят» — абсолютно спонтанне рішення. Почалось все з пошуку затишного місця для своїх дітей. Хотілось знайти маленьке, безпечне і комфортне місце з заняттями, хотілось україномовного середовища. На той момент простіше було самим створити такі умови, ніж знайти таке ідеальне місце. Так і з’явились «Совенята». Спочатку це був домашній садок «для своїх», потім я почала все більше цікавитись темою, хотілось розвитку і перспектив для свого маленького бізнесу. Потiм в «Совенятах» почали з’являтись різні заняття і поступово міні-садок став повноцінним дитячим клубом. Зараз у нас є заняття для дітей, проходять тренінги та семінари для батьків, працює логопед, психолог, плюс є група міні-садка.
Чи вивчали Ви ринковий попит або діяли чисто ситуативно?
Спочатку з’явився клуб, а вже потім я почала приглядатись до ринкових умов. Звичайно ж, при переїзді, перед пошуком нового приміщення я дослідила всі аналогічні заклади в районі, який мене цікавив. Роздрукувала карту Печерська з Google, наклеїла в кухні на стіну над столом і відмічала олівцем ті місця, де дивилась приміщення, ті, де вже є дитячі клуби і т.д.
Наскільки сувора конкуренція на ринку, в якому ви працюєте?
Зараз я б назвала його одним із тих, що розвивається якнайшвидше. Тут декілька факторів спрацьовують: по-перше, народжуваність росте, по-друге, люди зараз розуміють, наскільки важливо займатись освітою та розвитком своїх дітей; по-третє, державні заклади дошкільної освіти знаходяться в такому плачевному стані, що зовсім не є конкурентоспроможними.
Чи будували ви довгострокові бізнес-плани при відкритті бізнесу? Чи бачите на даний момент перспективи його розвитку?
На даний момент найбільші корективи в плани вносить ситуація, в якій опинилась наша з вами країна. Я знаю вже про 4 дитячі клуби, що закрились в зв’язку з поточними подіями. Люди бояться довгострокових фінансових проектів, платних шкіл та садків для дітей. Банально планують евакуацію своїх дітей у випадку, якщо війна наближатиметься до Києва.
Питання кадрів. За якими принципами підбиралися? Чи є на даний момент в Україні проблема з кадрами в даній сфері?
Дитячі клуби — це саме той випадок, коли кадри вирішують все. Один працівник може легко за один день зруйнувати репутацію, над якою ти працював роками. Тому підбір кадрів — це той момент, який потребує особливої уваги. Я навіть вважаю, це важливіше, ніж програма, за якою працює клуб, бо на хорошого педагога діти приходять і тягнуться до нього. З часом я зрозуміла, що досвід роботи в державному садку — це скоріше мінус, ніж плюс. Час теж працює проти людей, бо діти тягнуться до молоді. Ще я завжди тестую нових співробітників, прошу їх провести пробне заняття. Зазвичай по одному заняттю все стає ясно.
Чому «Совенята» не є домашнім садочком в плані юридичної особи? Які є варіанти юридичного оформлення подібної організації? Чи є обов’язкове ліцензування?
Домашні дитячі садки в Україні на превеликий жаль законодавством не передбачені. Такі садки — нормальна практика в Європі, США та Канаді. Я багато читала про досвід власників таких закладів по всьому світу та адаптувала дещо до наших умов. І навіть в Москві вже легалізували схожий за формою спосіб дошкільної освіти. Тільки у нас цілий прошарок людей, які займаються соціально корисною справою, поза законом! Але на те ми і українці, щоб уміти давати цьому раду.
Отже, якщо ви хочете відкрити свій дитячий клуб, у вас є декілька шляхів юридичного оформлення.
1) приватний дитячий садок. Цей спосіб потребує значних капіталовкладень, ретельного пошуку приміщення і персоналу. Отримання ліцензії в такому випадку обов’язкове.
2) неприбуткова організація, громадське об’єднання батьків. Цей спосіб більше підходить тим, хто хоче створити домашній садок в першу чергу для себе.
3) вибрати види економічної діяльності, які пов’язані з організацією дитячих свят, ляльковим театром. Такі види діяльності ліцензування не потребують.
Хочу ще додати, що коли наше законодавство в сфері дошкільної освіти гармонізують з Європейським, держава та батьки тільки виграють.
Яким чином побудований фінансовий оборот? Як берете плату з батьків? (розрахунковий рахунок, готівка/касовий апарат).
Я сплачую єдиний податок, який не залежить від обсягу отриманих коштів (до певної межі, до якої мені, на жаль, далеко), тому спокійно розраховуюсь готівкою. Плюс для зручності маю картку одного всім відомого банка, на яку просто скинути гроші за послуги.
І головне питання, що буде цікавити наших читачів, — крім соціально-відповідального аспекту та питання задоволення від власної діяльності, чи може такий бізнес сьогодні в Україні бути прибутковим? За яких умов? Як швидко Ви вийшли на рівень прибутковості?
Дитячий клуб виходить на пік своєї прибутковості приблизно через два роки. В кожному окремому випадку треба враховувати затрати на початковому етапі. Найкращий варіант — якщо у вас є своє приміщення. В такому випадку відбити затрати та отримувати прибуток ви зможете вже в перший рік роботи.